Сьогодні, 3 березня на нашому факультеті відбувся традиційний спортивний захід – футбольний матч між збірними студентів та викладачів. Передматчеві настрої можна було охарактеризувати одним словом – доброзичливість. Саме це почуття панувало як серед студентів, так і серед викладачів.

Проте, поразка у попередній грі (4-4 в основний та додатковий час і перемога студентів в серії післяматчевих пенальті), яка відбулася у грудні, сприяла тому, що доброзичливість викладацької збірної мала певний реваншистський відтінок. Хоча... не щастить нам в спорті... пощастить, ні, не парах, як можливо хтось вже встиг подумати... Ми відпочинок і роботу прагнемо не змішувати =)

Можливо саме тому на сьогоднішній матч зібралися майже усі: Сергій Миколайович Півень та Євгеній Сергійович Медвідь, Олег Олександрович Меркулов та Олександр Васильович Сватенков, Руслан Григорович Новгородський та магістрант Євген Василевський. На жаль, не зміг взяти участь у зустрічі Олег Васильович Лісовець чиїх тактичних думок та виваженості можливо і не вистачило цій збірній.

Склад студентської збірної несподіванками теж не відрізнявся: Тарас Мовчан, Скрибченко Костянтин, Требух Віталій, Кононенко Олексій та Коваль Руслан – всі ті ж самі, хто не давав спуску викладачам минулого разу.

Матч розпочався без усіляких передмов і вистав – складна ситуація із завантаженістю спортивного залу НДУ заняттями по фізичному вихованню не дала змоги попередньо спланувати будь-які організаційні, сценарні та інші моменти. Хоча… головне ж гра!? Мабуть саме так вважали і вболівальники, які завітали цього сонячного весняного дня до спортзалу. Як це не дивно, але кількість вболівальників-викладачів майже дорівнювала кількості вболівальників-студентів – не люблять наші дівчата своїх хлопців. Чи може вже чекають на подарунки?

Із перших хвилин, я б навіть сказав секунд, поєдинку викладачі показали хто тут хазяїн – вони, як справжні господарі дозволили гостям уже в першій атаці відкрити рахунок. Хтось слабо віддав пас, хтось не встиг завадити Кості Скрибченку себе обіграти, а хтось пропустив не найскладніший удар поміж ногами… 0-1. І це лише початок! Перша хвилина гри!

Вболівальники вже потирали руки, очікуючи на негайне гольове продовження бенкету. Але не так сталося, як гадалося.

Згадавши хто є хто на цьому святі життя, викладачі швиденько прибрали ініціативу до своїх рук і почали методично обстрілювати ворота збірної студентів. Проте, справжні дива у рамці воріт сьогодні демонстрував їх голкіпер – Віталій Требух. Він брав усе, що летіло у бік його воріт, а те, що не міг – ішло або мимо, або ж допомагали захисники.

При цьому, слід зазначити, що студенти теж не забували про напад – гольові моменти виникали досить регулярно як внаслідок чудової комбінаційної гри хлопців, так і внаслідок помилок викладачів. Проте, не дивлячись на достатню кількість можливостей змінити рахунок, перший тайм команди закінчили так само, як і розпочали. Ну майже розпочали: 1-0 на користь збірної студентів.

У перерві відчувалося, що збірна викладачів вже витратила майже всі свої фізичні ресурси і далі гратиме лише за рахунок морально-вольових якостей та досвіду. В той же час студенти всім своїм виглядом демонстрували упевненість та віру в загальний успіх.

Ці враження знайшли своє відображення вже на перших хвилинах другого тайму, коли після стрімкої контратаки у ворота викладачів влетів другий м’яч. 2-0 – це вже серйозна заявка на перемогу. Ну, а після третього – стало зовсім сумно. Все, що вдалося збірній викладачів у час, що залишався – це забити гол престижу. Проте, 1-3 – це впевнена перемога збірної студентів.

Так, сьогодні вони були сильнішими, але, сподіваюсь, викладачі ще покажуть свою справжню силу на футбольному полі. Наступного разу.