Чи може набриднути перемога? Навряд. А якщо це вдруге, втретє? Точно ні! Адже перемога – це те, до чого прагне кожен учасник, кожен гравець, кожен з нас. Ми всі прагнемо до перемоги, хочемо знову пережити позитивні емоції, хочемо отримати «офіційне» і остаточне підтвердження нашої переваги, наших здобутків, навіть тоді, коли йдеться про перемогу над собою. Адже у будь-якому випадку – це перемога над іншими, Адлер багато в чому був правий, чи не так?

Можна багато говорити про значення перемог у житті кожної людини, але не для цього я забираю твій час і змушую напружувати твої втомлені конспектами і книжками очі… Я пишу про перемогу, але не у загальному, не про неї як «річ у собі», а про перемогу сміливості, таланту і тяжкої праці над сірістю, буденністю та стереотипами…

Як ти гадаєш, чи може танцювальний колектив у якому немає жодної людини, що б займалася танцями з дитинства; яким керує людина, яка не має хореографічної освіти; якому замість допомоги у рідному вузі заборонили користуватися актовим залом для репетицій; у якому керівник другий рік поспіль працює на волонтерських засадах та власному ентузіазмі; якому прямо кажуть, що їх не існує… чи може цей колектив чогось досягти? Виявляється - МОЖЕ…!!!

Я міг би знову написати статтю пронизану радістю, яка мене переповнює зараз, я міг би розповісти Вам про конкурс і журі, я міг би перелічити героїв чергової перемоги танцювальної студії «якої не існує», але… Так, про це також буде написано, але трохи згодом, після того як…

У маленького міста свій менталітет, своя історія, свої правила і свій розклад. В маленькому місті не можна висувати носа над рівнем банальності. У маленькому місті треба бути як всі, або тікати до іншого міста. В маленькому місті всі про всіх знають і верхньою межею бажання є робота у міськ.виконкомі, або, як у Ніжині, у вузі – престижно, спокійно, гроші платять і ніби влада якась є… А от людей, які прагнуть більшого в маленькому місті не люблять. Їм затикають роти, бо бачать у них загрозу своєму тихому і спокійному життю, а інколи і своїй посаді… Не вміють радіти за інших, а кожна своя перемога – це привід поглузувати із сусіда. Проведіть найпростіший тест: попросіть людину, що поруч (або ж навіть самі, якщо вже нікого немає поруч) сказати «Щастить же людям!», але не просто як гармонію букв, що зливається у слова, а так, щоб навіть великий і, сподіваюся всім відомий Станіславський не міг сказати своє коронне «Не вірю»! Мало у кого виходить…

Бо заздримо і будуємо своє життя як у тому анекдоті про корову, яка померла в українця: нехай і у сусіда здохне – ото буде мені щастя і втіха. Думаю, що люди, яких стосуються написані вище рядки ніколи їх не прочитають, бо думка про те, що «нездара і везунчик» чомусь може навчитися, а, тим більше, щось зробити самостійно, назавжди витісняє з їхньої свідомості думку про саму можливість існування цього сайту…

Сподіваюся, що ви ще не втомилися від короткого курсу філософії та соціології малого міста і таки дочитаєте про привід для написання цих рядків. Вже скоро…

Мабуть що зараз… Хто не знає про танцювальну студію «Бурлеск»? Зайве запитання для користувачів сайту, на сторінках якого розміщено безліч їх фото та кілька статей про перемоги у танцювальних фестах. Проте і в університеті їх знає майже кожен. Хтось ставиться із повагою, хтось їх не любить… Але тут пригадується добра стара казочка про голого короля. Бо чому, питається, не любити колектив, який грошей в університету не просить; дірки на університетських заходах (наприклад, «Останній дзвоник 2011», на який ЇХ ЗАПРОСИЛИ, а не навпаки), до недавнього часу, затикав; на корпоративах та весіллях за 70 грн. не виступає; ще й добре і вічне у студентських душах виховує, але ж знаходяться і такі… і їх чимало.

«БУРЛЕСК» ПЕРЕМІГ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Знову довівши свій високий рівень! Переміг у відкритому всеукраїнському конкурсі колективів сучасного та естрадного танцю «Різдвяний бал»! І не просто прикрився красивим папірцем у рамочці із написом «Лауреати» (для тих, хто не розуміє: лауреатами автоматично стають ВСІ учасники), а отримав ГРАН-ПРІ!!!

Усвідомили? А тепер, спеціально для скептиків, склад журі:
Анастасія Коваленко (м.Київ). Хореораф-постановник. Магістр сучасної та класичної хореографії Київського національного університету культури і мистецтв; викладач КНУКіМ на кафедрі сучасної хореографії по класу: класичний танець, contemporary dance і партерний тренаж; викладач-хореограф тренувального табору ТВ-шоу «Танцюють всі – 3», «Танцюють всі – 4» по класу contemporary dance, канал СТБ; хореограф ТБ-шоу «Велика різниця по Українськи», канал ICTV.

Вікторія Сухенко (м.Черкаси). Хореораф-постановник, суддя міжнародної категорії, керівник танцювального клубу «Вікторія»; організатор всеукраїнських і міжнародних фестивалів танцю; президент Черкаського відділення Асоціації сучасного та естрадного танцю України.

Олександр Скиба (м.Київ). Суддя міжнародної категорії IDF і WDC, тренер чемпіонів світу в дисциплінах денс-шоу, диско денс, хіп-хоп. Організатор одних із найбільших танцювальних подій в Україні - International Street Dance Fest «OPEN UA VOL.1-4», Kiev Underground Dance Fest ADRENALINE 2011, міжнародного фестивалю «Neprostoтанці 2001-2006», IDF World Cup «OPEN CUP of UKRAINE 2006 – 2008». Засновник і головний редактор самого популярного незалежного танцювального ресурсу в Україну - національного танцювального порталу Udance.com.ua.

Вадим Пономарьов (м.Суми). Хореограф-постановник, керівник «Української танцювальної організації»; член міжнародної ради танцю ЮНЕСКО; організатор всеукраїнських та міжнародних фестивалів і конкурсів з сучасної хореографії; тренер неодноразових чемпіонів Європи та Світу з сучасним танцювальним напрямкам.

Сергій Гуменюк (м.Харків). Хореограф-постановник, керівник танцювально-спортивного клубу «Рапід», викладач кафедри гімнастики, спортивних танців та фітнесу ХДАФК; президент Федерації рок-н-ролу, бугі-вугі, лінді-хопу Україні. Тренер неодноразових чемпіонів Європи та Світу.

Людмила Мова (м.Київ). Хореограф-постановник; кандидат психологічних наук, доцент кафедри сучасної хореографії Київського національного університету культури і мистецтв, керівник Центру психології руху й творчого самовираження «Maluma & Takete»; практичний психолог, спеціаліст по танцювально-руховій та арт-терапії; спеціаліст із сучасної хореографії; педагог проекту «Танцюють всі. Другий сезон ».

Ці люди своїм рішенням сказали: Тетяна Сватенкова – це справжній хореограф-постановник, керівник танцювального колективу, який заслуговує на повагу та визнання. Вони – не просто любителі чи глядачі. Вони – професіонали і вони підтвердили її професіоналізм! Для них не має значення чи має Тетяна хореографічну освіту, для них не має значення хто її мама і яку посаду вона обіймає. Єдине, що вони оцінювали – це її роботу з людьми. З Віталіком Требухом, Вітьою Горлачем, Льошою Кононенком, Толіком Клименком, Данилом Конончуком, Женьою Даниленком, Лук’яненко Таньою… З Вашими друзями, знайомими, одногрупниками та однокурсниками, переважна більшість яких ніколи не те що не танцювали, на сцену ніколи не виходили!

Навіщо це все написано? Для того, щоб кожен з вас міг скласти власну думку, власні аргументи для тих, хто скаже: «Вона ж не справжній хореограф», «Вона лише калічить людей», «Вони танцюють що попало», «Які ж це танці?». Вони танцюють. Вони вміють це робити. Вона вміє це робити. Це визнали професіонали. А той, хто із цим не згоден хай … (все ж таки ми претендуємо на роль ЗМІ, тому краще поставлю три крапки).

Трохи сухої інформації та статистики:
Захід: «Відкритий всеукраїнський конкурс колективів сучасного та естрадного танцю «Різдвяний бал» (м.Харків)», який відбувся 25 грудня 2011 року.
Місце проведення: Харківський національний академічний театр опери та балету.
Номінації та номери бурлесківців:
1. «Сюжетно-образний танець» (від 15 років), 2 номери:
- «Між нами любов і біль» у виконанні Лук’яненко Тетяни та Козоріза Богдана;
- «Лялька» у виконанні Лук’яненко Тетяни, Конончука Данила, Даниленка Євгена, Горлача Віктора, Клименка Анатолія, Козоріза Богдана, Кононенко Олексія, Требуха Віталія та Горнова Дмитра.
2. «Комбі» (від 15 років), 2 номери:
- «Він, вона і дощ» у виконанні керівника колективу Сватенкової Тетяни та Євтушенко Микити.

Кому цікаво будь ласка тисніть сюди і читайте все з офіційного сайту конкурсу. Спеціально не пишу про призи… Хоча чому? Гран-прі цього конкурсу передбачає… (театральна пауза; для когось хвилина мовчання) – «Всі колективи, що посіли призові місця отримують можливість безкоштовної участі у фестивалі «Свято весни» і «Чеська казка" (м. Прага, Чехія)»!!! Для тих, хто в танку поясню – ваші знайомі вибороли право БЕЗКОШТОВНОЇ участі у танцювальному фестивалі за кордоном!!!

Тобто, шість хореографів-професіоналів визнали те, що танцювальна студія «Бурлеск» під керівництвом Тетяни Сватенкової має повне право представляти нашу рідну неньку Україну на Міжнародному фесті в Чехії!!! У вас ще залишилися контраргументи? Можливо просто підійдете і поздоровите?

Що ж далі? Колектив розвивається. Колектив іде далі. Люди приходять і уходять… колектив залишається. Якщо ви хочете бути його частинкою – двері завжди відкриті. Проте, якщо ви прийдете в «Берлеск» за балами – краще вам цього не робити…

Ось такий кінець цієї статті… Хоча… Є ще кілька слів, адже… «Бурлеск» заслуговує на повагу, «Бурлеск» заслуговує на визнання, «Бурлеск» заслуговує на підтримку. Дякую Вам мої рідні, дякую тобі моя кохана дружина, Ви всі великі молодці, так тримати!

І на сам кінець маємо честь назвати імена людей, які своєю фінансовою та товариською підтримкою допомогли втілити у життя мрії наших студентів - це наші меценати та благодійники:
Бузун Олег Віталійович - Голова Ніжинської районної ради;
Другаков Володимир Леонідович - Голова Ніжинської районної адміністрації;
Самойленко Олександр Григорович - депутат Ніжинської міської ради.
Щиро вдячні Вам за підтримку творчих молодіжних ініціатив та сподіваємося на плідну співпрацю у подальшому!

P.S. Стаття – цілком і повністю є власною думкою автора. При її написанні використанні лише достовірні та перевірені факти.